Лінія горизонту,
як лінія змін.
За нею тону,
немаючи тіні.
Відчуття, ніби ти -
острівець,
який має план:
як врятувати світ.
І, ти кричиш з-за обрію;
виєш вовком уночі;
плачеш птахом у небі...
Та, тебе не чують,
а ти - все розумієш,
і не маєш змоги
донести до вух
істину...
Ти - лиш Сонце,
народжене світити,
але бажаєш просвітляти...
Місце твоє - на небі,
і ти - лиш хмарка газу.
Тебе боготворять,
а ти не знаєш нікого.
Ти - один.
Мусиш світити, і, часом -
палати,
щоб ніхто не подумав,
що ти теж плачеш,
бо маєш, що їм усім сказати.
Ти, щось на кшталт, зорі -
палай! палай!
Але, пам'ятай,
що хтось-таки встигне
загадати бажання,
коли впАдеш
долілиць.
То і буде місія твоя -
падінням просвітити,
і допомогти мурасі,
зрозуміти - як треба жити.
І, спи спокійно.
Ти - молодець -
величне світило.
Не забудь перед сном
усім бажати:
не стояти на місці,
а за тобою тікати,
і бачити світи,
щоби потім згораючи,
думкою лишитись живим,
реінкарнувати у зорю,
і сенсом життя свого
зробити сенс життя, чужого...
