Знов задивляюсь у твої сідниці,
Альтернативне еґо годівниці.
Надійна зброя є у молодиці,
Черлені стегна, диво-полуниці.
Вуста воркують, теплі голубиці,
Бракує буйного струмка водиці.
Вгамує спрагу джерело з криниці,
Й моя жага обнести ягідниці.
Мандрує око в ролі провідниці,
Дві половинки ледве блідолиці.
Даєш рукам примару обітниці,
Що обірвуть мереживо грибниці.
Сумують запустілі городниці,
Давно не було грому й блискавиці.
Від здивування звужені зіниці,
Її протест стосується чорниці.
Відволікти не в змозі ці дрібниці,
Моя мета дістатись половниці.
Покуштувати зваби всі з світлиці,
Від насолоди прасувати циці.
Тактовно віднаходиш соромниці,
Б’є цівкою вільга з пахов спідниці,
Яка давно забула стан черниці.
Ґаздиня дегустує плід з теплиці.
Тремтячі рухи й крики жалібниці,
Мов медсестра, що робить кроки ниці.
Багряний подих у кохання жриці,
Пульсує тіло в відчутті сториці.
Набухле від роси стебло травиці,
Бажає темпу й пекла косовиці.
Чекає на ключі замок темниці,
Ну хто відкриє двері розкішниці.
Завдання штурмом взяти колісниці,
Угору підійма пірнач владиці.
У наступ заклика сурма зірниці,
Інстинкт долає рубежі й границі.
А далі, як завжди, солдат із криці,
Постійно долітає до столиці,
Аплодисментів підбира іскриці,
Як марафонець, що мина вулиці.
Звук залпів із гармат імператриці,
Я салютую феєрверком міці.
Стріля шампанського трофей в пивниці,
Всі духи покидають дім в’язниці.
Епічні закінчились бойовиці,
В обох із нас обличчя сонцелиці.
Хоч починав шукати гріх в суниці,
Ще раз поцьомаю тебе в сідниці.
