Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 37371, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.147.28.111')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Поезії

Ноктюрни

© Viktoria Jichova, 06-12-2013
Тиша.. така тиша буває лише в добу міжчасся -
коли помирає осінь,
народжуючи в агонії,
небажане дитинча - зиму.
Сухий шелест
ще незірваних зі сухожилля дерев листків -
це вдих.
Останній стогін у долинах мелузини* - видих..
Перейми.
І вітер стих..
--------------------------------
* Мелузина - в чеській мові це вихор, буря, вітер, але переважно мелузіна асоціюється із протягом у комині, вежі і т.д.. Коли протяг виє, кажуть, що це плаче Мелузіна. За давньою легендою  - це міфілогічна постать. Прекрасна Мелузінанапів-жінка і напів-змія або риба (інколи вважається Сиреною, русалкою), решта інформації тут: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0

** ** ** **
Просто вечір.
Без ТБ і чорних справ.
Просто буде настольна лапма,
книжка і чорний англійський чай,
кілька ложечок меду,
скибка цитрини -
і попливе золотий човник
по чорній в´язкій гладіні..

** ** ** **
Котилася-котилася копієчка сонця -
впала за темний обрій.
По вежі церквиці дзенькнула -
і згаснув день раптово..
Сутінки підкралися впритул до ялиць,
густим кожухом їх оповили..

** ** ** **
Наїжачилися сосни інієм на глиці.
У райдузі променів куцого Mісяця  -
кришталеві півники краплин -
і, як у дитинстві,
oдну цукерку собі відломи -
на, хочеш?

** ** ** **
Розпростер вечір свій фіолетовий плащ -
перший сніг у першу адвентну ніч.
Перша запалена свіча у вікні -
і міріади зимових капусниць
миготять у відлисках завіяних ліхтарів..

** ** ** **

Дивується маля:
а чому взимку дні такі короткі?
Тому що так.. Kотиться десь у Всесвіті
голуба скляна кулька
(такою й ми в дитинстві гралися!)
навколо ясної жарівки (це наше Сонце?) -
ця голуба скляна кулька чимось нагадує блакитне веретено,
омотане лазуровою ниткою морів та океанів.
Так от, це блакитне веретено так довго-предовго крутилося,
що нарешті  відхилилося
своєю віссю
від жарівки Сонця -
так сталося зимове сонцестояння.
А тому що маємо мало денного світла, тому ми, люди, тут на землі,
щоб було більше світла і тепла,
розсвічуємо свічечки і ялинки і святкуємо Різдво -
і розігріваємо наші серця.
А опісля сонцестояння дні знову довшатимуть -
і покрутиться знову веретено
аж до літнього сонцевороту..






Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Пірнула з головою

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов Долик, 19-12-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 07-12-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.043197154998779 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати