Бувало й краще, бувало й гірше,
Висіли хмари й дощ поливав,
Та сонце ясне завжди вставало
І промінь його тебе зігрівав.
Надії марні, усі сподівання
І мрії давні, що втратила ти,
Знов прокидаються, знов повертаються
Й тихо шепочуть: "Далі іди".
І ти підіймаєшся, сльози втираєш,
Очі бездонні знов сяють твої.
Усмішка прекрасна, як місяць ясна,
Як зорі далека, насниться мені.
Хоч тяжко бувало - ми часто спіткались
Та серцем чисті й відкриті були.
Горе і болі, щастя і радість
Разом до смерті, до скону несли.
