Коли не вдарити й не простити,
Коли подати не лапу, а голос,
Коли шкідникам й усім паразитам
Налітати на рану, яка не загоїлась.
/-/
Одна – невигадлива, та легка:
Зомліє, щоб бути в твоїх руках.
Одна – а вона й крім того сама –
Стоїть до кінця, радіючи з усіма.
/-//
Мені – клясти Бога, а їй – гордувати,
Такі вже правила, що не вчини!
Пообіцяй, що вона тебе варта,
І пообіцяй, що я – ні.
/-///
Коли не вдарити й не простити,
Перемагати або любити,
Рукою дістати – й ногою пнути,
Коли все так – це важко забути.
/-/
Прямуй праворуч, звертай навзаєм;
Чого не звала, того й зазнаю;
Тебе ж зазнати не стане фарту.
Тому обіцяй, що тебе (я) не варта.
//-/
