Іще один місяць- втрачений час.
Іще один місяць, порожній як чарка.
Ніщо не з"єднає більше нас
І не допоможе, як трупу припарка.
Я загортаюсь у терпкі спогади,
Втішаюсь натхненним пташиним співом,
Й в останню дорогу піду без супроводу
Холодного ранку у сильну зливу.
Ніхто не нап"ється, ніхто не заплаче,
Ніхто не посадить барвінок, мімозу.
Ніхто не скаже: «Ти був класним, юначе!»
Й нервово не скрутить тютюн в папіросу.
Та в пеклі гарячому страждатиму марно,
А отже, все й мало статися так.
Я жив лиш думками своїми примарними,
Любив лиш себе і чомусь «Тартак».
Роки все минатимуть, земля просідатиме,
Табличка з цифрами іржею вмиється,
А я із чортами в наряді стоятиму
І це вже довіку, на жаль, не припиниться.
Земля крутитиметься тією ж віссю
І Місяць ще довго не зійде з орбіти,
А я шкодуватиму, що експресом пронісся
Й нічого не зміг нащадкам лишити…
