|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 37215, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.133.153.224') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Володимир Олівець, 15-11-2013
|
Де ти подівся, любий мій сину?!—
Думка ґвалтує мізки,
Сьомий рік я не бачу дитину
І не торкаюсь руки.
Що тепер бачать там твої очі,
Чим себе тішить душа?
Може ти жити більше не хочеш
Й перетворивсь на бомжа…
Може ти в рабстві диких тиранів
З буржуазного двору
Розвантажуєш баржі бананів,
Приплилі з Еквадору…
Може тіло твоє вже розбите,
Пам`ять їсть амнезія,
Може тебе й немає на світі,—
Сумнів точить надію.
Нащо ж ти кинув рідну Вкраїну,
Польський кордон перейшов,
Разом їли б з водою хлібину,
Інколи—рибний улов,
Та ти хотів і машину, й хату,
Усіх дивувать баблом.
Тепер головняк мамі і тату,—
Голови догори дном…
Сьомий рік ми страшенно самотні,
Мама твоя посивіла,
Не покращилось життя сьогодні,—
Далі так нам несила!
Хай же згорять в огні заробітки,
Щоб їм не знати добра!
Ростуть, як сироти, твої дітки,
А нам вже вмирати пора…
Господи, дай нам дізнатися звістку,
Хай вона навіть гірка,
Втіш нас старих й молоду невістку,
Бо ж ні дзвінка, ні рядка!
Спокій верни нам, Царю Небесний,
Сина хоч мертвого дай!
Ми—люди бідні, скромні та чесні,
Прошу більш нас не карай!
Всіх навчи на цім світі терпіти
Випробування любі,
Дай зрозуміти, цінність—це діти,
Наше прохання Тобі:
Дай усім людям силу любові
(Щастя вона дасть лише),
Розум, здоров`я, сни кольорові
Й пристрасті збав до грошЕй…
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
