Розбилось шкло, впало на камяну підлогу
Не витримало серце, розлилося під ноги.
Збирала шкельця дрібнесенькі до ранку...
Анастезія холодом, знеболення, заснула наостанку.
Десь закотилась у траву високу, може жито
Закриті очі, дощ перішить, лиш дихати і жити...
Зливає все, нарешті змиє від болю цю отруту.
Тут зачекаю, знову зможу любити й просто бути...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design