Ці поїзда кого хочеш доведуть…
До бєлого калєнія, а то й хуже.
Прийшлося знову їхать желєзкою.
Лєто в разгарє. Спєка нєможлівая.
Така шо аж сонце упріло не по дєтскі.
Обливалося потом і жаждало проклади.
В плацкартах вообщє духовка.
Непереливки єслі не хуже гораздо.
Хоча це ще не всі проблеми і негаразди.
В моєму вагоні їхала команда волейболісток.
Областного уровня розливу, но смєла.
На регіональну группу. Побєждать.
Як вони кричали рєчьовками:
«До пізди нам проіграть.
Єдєм дєвкі побєждать».
Представте двух десятків чьотких,
Високих, молодих в самом соку, дєвах.
Душа і все остальне на розпах.
Дєйствітєльно були без башні.
І з чуством юмора прилічним...
Я рішив не вмєшуваця. Просто наблюдав.
Словом не стали терпіть духоту.
Розділися до купальників ярких.
Нєкоторіі вообще познімали й ліфчики.
Нє не п’яні. Тверезі. Но…Топлес!
Безсовісно цим провоцирували граждан.
Хотя без ізлішеств. Ніякого насілія.
Хоч дивись. Хоч одверни ліцо напрочь.
Граждани пасажири тіки роти пооткривали.
Но ни один не дав волю рукам і другим частям.
Тіки уваженіє компліментами не болєє.
Куда там. Спортсменки та ще й команда.
Дадуть пілюлєй тільки лови успівай.
Не став рискувати і я напрасно.
Огранічився знакомством з одною.
Не так шоб… Но дала тіліфоник потом.
Но це не главне. Цим родіваніє не огранічилось.
На остановкі. Яка затяглась минут на двадцять,
Вони всі вийшли з вагону порєзвітса.
На пространство з м'ячиками кожаними.
Восновном красними. Цвєта страсті.
Поставали на пероні… Кружком.
Не раком – це точно. Все прилічно.
І панєслась бєшена тачка по кочкам.
Еротічєский волейбол! Таке нерада бачить.
Для тонусу обливалися водою із бутилок шаловліво.
Мокрі дівахи, трясуть сосками і бьють мячики!
Окружающа толпа торжествувала.
Воскліцала с надєждою: Давай, давай!!!
Но всьоравно началась паніка.
Самі понімаєте. Таке не каждий день бува.
Були і п’яні мусчинки, Желающі женской ласки.
Но були сразу же залоскотані гулівєршами.
До полуобморчного состоянія і облиті водою.
В ітогє прийшлося под неодобрєніє толпи.
Шо не єсть вмішаця органам… правоохраняющім.
Бо дійствітєльно начиналася паніка, безпорядки.
Срєді баловніц було два іграющих трєнєра.
Предоставили нужні бамажки.
Уладили все чин чинарьом. Без бля…
Сфотографірувалися, як водиця на пам'ять.
Сначала з представітєлями в міундірах.
А потом з жалающими многочіслєними.
Порозминалися дівчата на славу.
Поїхали дальше, оставшись на картах
Памяті многочіслєних тєлєфонів...
Така ненапряжна для рассудка історія.
Не отягощена смислами була нинішнім лєтом…
