Ти подивишся мені вслід очима
зеленими, як море під моїм човном,
стисне рука мій дарунок останній
на згадку про свято у Стоунхеджі
в ніч, коли боги ходять між нами
і, невидимі, зазирають нам в душі
прислухаючись до думок, шукають
серце відважне, що зупинившись,
світ врятує, ще хоча б ненадовго.
Дивлячись на велетенський ясен
у променях сонця, стежиною віри
продовжую шлях свій останній,
а вітер все шепоче пророцтва...
