Простую по стежині
Справжньої істини
До безмежного ландшафту,
Ще не скривдженого
Людським лихим зором,
Щоб облишити щоденний
Тягар сутності
Помилкових досліджень, -
Саме час. Молекули снігів
Відійшли від сну…
Задніпровська Світлана
Розмір.
Вимір.
Вимірювання невиправданого,
Вибір серед нічого,
Стогін серед нікого,
Біль від падіння.
Чи душа не слимак,
Який притуляє до вуха
мушлю тіла?
Чи відлуниться?
Де?
Серед мертвих статуй жодних конвульсій.
Серед накатаної вати досить твердо.
А ти один.
Що твоє слово?
На яких терезах має вагу?
Кому його сказати?
Ти борешся в артеріях.
Постійний тиск.
Кожен другий приміряє по тобі труну.
А де ж перший,
Що ще з тобою?
Табун дурнів учить пастись.
Ти не заздриш,
Ти жалієш їх…
Холодно цілорічно.
Зима поглядів.
Салюти показухи
на ледачому небі.
Але ти є.
Не зупиняйся.
Стань деревом,
З якого божевілля
Ніколи не зірве плід.
15.02.2007
