Музо моя, бліда і невиспана!
Дихаю димом, ніби озоном.
Ти вчарувала безлюдними виспами –
Я зробився твоїм робінзоном.
Музо, я шиз зі знятою шкірою
(Так називають таких індивідів).
Я в тебе так донкіхотськи увірував –
Поза тобою життя не відав.
Музо, я твій до останнього подиху,
Не потребуй додаткових свідчень.
Острів оточений антиподами.
В розпалі серце, надворі січень.
