"Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!"
Ліна Костенко
Ви колись ламали людям крила
Боляче, по-звірському, жорстоко?
Чи, можливо, ви і не хотіли,
І зламали зовсім ненароком?
Ви колись казали «Я кохаю»
І не мали цього на увазі?
Дарували ви комусь шматочок раю,
Потім забираючи одразу?
Ви приходили колись із миром
І ножа тримали за спиною?
Ви комусь втиралися в довіру,
Хоч насправді були не собою?
Ви колись безсовісно брехали
Друзям, близьким, родичам, знайомим?
Людям в душу ви колись плювали,
В очі посміхаючись при цьому?
Чи ви заздрили колись чужому щастю?
Руйнували чиїсь світлі мрії,
Намагаючись його якось украсти,
Позбавляючи людей надії?
Я не маю права вас судити,
Я не совість, не суддя, не Вищі Сили.
Я, звичайно, не збираюся вас вчити.
Тільки прошу: не ламайте людям крила!
(18.05.2013)
