Дні, коли ні про що ні писати,
Ні говорити. Прекрасна осінь.
Себе невідступно мати на оці,
Непомітно скорочуватись. Згасати.
Звужувати мислетворчу сферу.
Аби здоров’я. наперед – психічне.
Що ти посієш, розумне і вічне,
На клаптях захапаного паперу.
Часом маєш нахабство рухатись різко
На канаті тривання, а чимсь скінчиться.
Жовта видимосте, гірка, як гірчиця,
Тобі вже недовго ці пудрити мізки.
