щось у тобі здохло
симптоми нагадували інфаркт
стіни коливалися у мряці
порожніми полотнами
і вкрита як їжак
непрохідними нетрями голок
захлиналася від безвиході душа
щось у тобі повертали електрошоком
притискаючи до вух слухавки
німих вуличних апаратів
вітер напружував павутинні мережі
і ти відпливала під ними у довгу подорож
наче під вітрилами
щось у тобі продували кисневими подушками
і м’якими безживними вустами
прихилялись до твого обличчя
оази неспроможних богів
з твердою водою в джерелах
щось у тобі зменшувалося до розмірів крапки
як космічний корабель в обширі неба
вкритого лататтям жовтих зірок
полишаючи жаль і безнадію
тепер ти не більше як простий багатоклітинний організм
із зачатками музики
