Я не вмію штовхатись в юрмі,
Відійшовши на край, усміхаюсь.
Я не вмію ходити в ярмі,
Своє слово, як вмію, плекаю.
Хай воно не таке голосне,
Але щире, нема в нім огуди,
Коли меч по душі полосне,
Забинтую я піснею груди.
Я не вмію штовхатись в юрбі,
Мені ліпше брести в самотині,
Рідко – в радощах, більше – в журбі,
Бо неправда болить, як дитині.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design