Підперезалась і пішла у світ…
Мені було тоді чотири рочки.
Ні хліба не взяла, ані сорочки,
Покликав, мабуть, прадід, а чи дід.
Та не забула взяти костурок,
Дорога ж бо стелилася далека…
Десь виглядав мене в полях лелека…
(Тепер лиш розумію мамин шок).
Ішла чомусь на захід навпростець.
Без мене вдома залишився котик.
Коли відчула я матусин дотик,
Враз відійшов невидимий мудрець.
На запитання мами: «Ти куди?»
Відповіла замислено: «Далеко!»
Не дочекавсь мене тоді лелека,
І досі манить шлях Сковороди.
