листопад із осіннім предозом
вполює нас немов яких екзотів
чому,коли тут сіють правду й розум
збирають брехунів та ідіотів?
мов двері на бійню,порепані губи старих
покривлені чимось,занадто подібним до усміху
ти пильно поглянеш й побачиш себе серед них
і мало зрадієш такому ось успіху
можливо вся справа у цьому невдячному грунті
котрий не пускає у себе твоє коріння
чи в місті котре остаточно замерзне у грудні
укотре розширивши межі свого терпіння
