Коли відпускає тривога,
приходить бажання співати!
Та стукає пересторога:
«ти душу не смій розслабляти,
до гарного швидко звикають,
забудуться болі й негода».
Посіяла мрії й чекаю
на ніжні, тендітні їх сходи…
Не довго живуть мої мрії –
реалії значно сильніші.
Розіб’ються вщент – знову сію…
Все менше… Тим серцю миліші…
10. 2013
