Сталевий погляд безжальним лезом різав душу,
Холодне сонце розчинялось у келисі вина,
А я пив ковтками мороз його тепла,
Серце конало невзаємно в тиші,
Від зради розбивалось на друзки скла,
Запорошені вуста благали про життя,
Без слів порухом інею на шибі,
Лиш пальці малювали кров"ю сльози
Кігтями щвіра по щоці,
Сніжинки падали згорьовано на вії,
І застигали зірками на небі,
Реальність була у січні недоречна,
Фантазія промінялась на життя.
