Я не знаю де, я не знаю як,
Та ми зійшлися в наших снах.
Натягнута струна тепер рветься щодня,
Бо я люблю тебе більш за життя.
Благаю, не йди, бо ти моє все,
Без тебе мене вже нема,
Я потроху зникаю, і це не мине,
Без тебе пустота розриває,
Твій запах, що скрізь углиб проникає.
Коли ти мене малював,
Я відчувала, що кохання живе,
Та тепер моє серце без тебе потроху вмирає.
Я кричу в пустоті: „Шалено кохаю!”
Почуй мене, любий, заклинаю, благаю!
