Першим його словом було слово: Сука!
До цього часу він мовчки витріщався на стелю.
А сьогодні йому стукнуло тридцять і його прорвало.
Він тут вже з місяць, і, як вдома, тільки прив'язаний міцно.
Він тепер повторював це слово: Сука! Сука! Сука!
З перервами на примусове поїсти через зонд.
Сука!!! Навіть важкі кулаки і заспокійливе не діяли
За вікном голе дерево з воронами на гілках.
На вікні решітка, а за дверима п'яні санітари.
Він нарешті згадав її... Це вона тепер схожа...
На голе дерево уквітчане воронами.
А насправді дуже красивою. Ще не так давно.
Він її давно запримітив і спостерігав.
Якась вона ніби не від світу цього теж.
А там хтозна. Треба перевірити, щоб напевне.
Одного вечора насмілився і запросив до себе.
Все якось пішло не так. Спочатку так.
Він не заподіяв їй кепського – тільки малював.
А коли хотів навести її чіткіший контур.
Вона заснула на брудній підлозі.
Гола і втомлена художнім позуванням...
Він відразу взявся виправити намальоване.
Неперевершено сонну намалювати її ж кров'ю.
Без згоди... Вона відразу почала кричати.
Вибігла голою на вулицю з порізаним правим вказівним.
Навздогін він кричав: Стій! Мистецтво вимагає жертв!
Ну тим й сука! Сука! Зачекай, треба ще червонного!
Раптом дерево перетворилося на ту... справжню.
Виявляється це вона прийшла до нього з картиною.
Вже домальованою нею самою і завершеною.
Вона тримала її на витягнутих руках над головою.
А пальці... Вони всі були забинтовані і просякнуті червоним.
Там, на картині, вона спить з порізаними пальцями.
Поряд з нею, неперевершеною, лежав і він замріяний.
А над ними, червоним, коряво написано назву картини:
"Художник і Сука з порізаними пальцями"
