Підхоплена фонетикою листу,
Жінка ступає проз осінь яскраво.
Відкрита, не піймана, не приручена.
Зігріті долонею грошики кидає
у простягнену руку безхатченка.
І зовсім скоро
зима відділить тепло від холоду.
У кімнаті замешкають іспанські лимони,
повільні книги, легкі дерева.
Лягатимуть прирученими псами до ніг
зелені яблука.
Торкатимусь її тиші безіменним снігом.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design