"Для ворога- вогонь і забуття.
Сміливим- шана:
Мертвим і живим.
Пораненим-
Подайте чар пиття.
І зброю вимити
Від крові не забудьте-
Негоже кидати захисника.
До полонених
Милосердні будьте-
Нехай не схибить в добрий час рука,
Коли стинатимете голову похилу.
Воронам- їжа. Коней бойових-
Складіть в могилу
Як братів своїх..."-
Вздовж поля почорнілого від трупів
Дід сивочолий йшов і промовляв,
Здіймались білі шати від тих рухів
Неначе він насіння розкидав.
І поки переходив темне поле,
Поділ одежі вимочив в крові.
Із вуст його вишіптувала доля,
До слів вслухаючись, за ним ішли мужі:
"Героям високо могили насипайте.
Собак-зрадливих киньте у кострище.
Все на сьогодні, діти, спочивайте.
А я з полеглими погомоню поки ще."
