Розбиваючи череп iржавим стоп-краном
на підтоплених ринках пiдземних свiтiв,
ми, як дiти, що мовчки гниють пiд парканом
перехресних iсторiй застиглих шляхiв.
Невеличкі каплиці серед смiттєвозiв
сповiщають повернення свiтла зiркам.
Бородатi монахи танцюють в навозi
та грiхи вiдпускають продажним дiвкам.
Я ж нап'юся брудноi водицi з калюжi.
Може казки не брешуть, а бреше нам СЕС?
Заїдаючи трупи приправами з сушi
час спалю серед кленiв, осик та берез.
