На лист лягає почуття
рядком відвертих слів:
без тебе був на дні життя..
та зараз я злетів.
А думав святості нема,
бо відчував брехню,
бо знав про зраду між двома,
бо бачив маячню..
Не пізнавав я вже себе
в дзеркальне навіть скло, -
як раптом, людяне, живе
відчув твоє тепло.
Мені пробач за вигляд мій:
здичавілий, та злий.
Я дуже довго був не свій
і довго був німий.
Тепер у світ очей твоїх
довірливо лечу,
у вир бажань, в обійми втіх,
як дехто на свічу.
