це перерва
аби розірвати зв'язані пальці космосу
впасти й не дихати
в мороці
в неба молоці
молодим
незаміжнім місяцем
походжати
передпокоями
перед ранком
вмирати й молитися
і собою ставати
в місяці
так віддавна було
все збувалося
незагоєно цівкою крові
струменіло по свіжому терену
і терпець уривався
падав
на траву
на згадку про літепло
на загублені очі Велеса -
цього бога легкої здобичі
нерішуче стояла на віддалі
не наважувалася підступитися
тінь
смішного і сивого велета -
наче вічна загадка космосу
