А ви колись бачили,
Куди падають зорі?
Ось і я ні...
Може розбиваються,
А може згорають поволі
Десь у лісі,
Чи у чиємусь сні.
І це треба було
Стільки летіти,
Стільки миль подолати,
Стільки лиха стерпіти,
Щоб якась
Меркантильна Наташа
Змогла бажання дешеве
В голові загадати…
І, здавалося б,
Все так гарно складалось:
Зірка з полону втекла,
І життя нове
Вже майже почалось…
Могла б зустріти
Другу зорю,
І з нею створити
Супер нову.
І навіть потім
Завести
Пару планеток.
І жити поволі
Від проблем
Так далеко…
Але на шляху
Попалась Земля.
І вся грандіозність,
Вся сутність буття,
Знайшла свій провал.
