Позаду них - страшна безодня ями,
Попереду - несамовита лють...
Маленький хлопчик прикипів до мами:
-Нас не уб"ють, матусю? Не уб"ють?
-Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.
На тебе зійде Божа благодать!
Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький,
А діток навіть звірі не їдять...
Від залпу листя аж затріпотіло,
Птахи сполохано рвонулися увись...
Синочка мати затулила тілом.
Убили всіх , а він живим лишивсь.
Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів.
Чому ж така незрозуміла злість?
І він на пальчиках показує солдатам:
-Мені ж шість рочків, всього тільки шість...
Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.
Ти вірив у всесильність доброти...
Дощ моросив над містом сиротливо, -
То плакав світ,
То світ просив:
-Прости.
