Нема чого сказать тобі – пиши,
Пиши, що є, і що ще може бути,
А над тобою стогнуть спориші,
Й вітри уздовж серпанками закуті.
Нема чого писати – тоді плач:
Є вірші-сльози, хтось та й прочитає,
Зітри з щоки сльозу своїх невдач,
Тебе до себе сонце пригортає.
Не хочеш плакати? Тоді завий,
Як вовк на місяць виє знадвечір»я -
Забий на гіркоту, на біль забий,
Воно хоч прикро, та лише знічів»я.
Не хочеш вити, тоді стій, дивись,
Але не просто так, - дивись у небо,
Дорогою добра Господь колись
Спустився, певно, не лише до тебе.
Тому зціпивши зуби, біль в кулак,
Ти не кричи, не плач, не рви, не ремствуй –
Працюй й живи, але ось спробуй так,
Щоби читать й писать було що –Здравствуй!!! Здрастуй!!!
