буває, твій міст – мотузка, а треба йти.
півметра заввишки. долаєш – відразу в рай.
та далі нові, нові і нові мости.
все вище і вище: не втримуйся і вмирай.
буває настільки важко, а ти все йдеш.
і кажуть тобі: це ж мотузка!
та ні, брехня.
думаєш, це тобі сниться, та тільки де ж
цей рятівний початок нового дня?
ти кажеш: я сплю! щипаєш себе за ніс,
не втримуєшся, вмираєш, а там – мости
в такій страшній, далекій височині,
що навіть не бачиш, звідки й по чому йти.
