| © Тетяна , 25-09-2013
|
Я не писала років зо п’ять - не могла
А, може, три, не знаю, не писалось,
Чи, може, щось у серці берегла,
Чи, може, щось не хтілось, не вважалось.
Я не писала, - колихала біль,
Бо, кажуть, пишуть вірші лише з болю,
А з радості чи щастя, ти повір,
Чомусь вірші ніяк ну не виходять.
А ось коли на серце крапа дощ,
Кудись туди в перетинку, за душу,
Тоді вони приходять - Ото «мощь» –
Великі, дикі, злі - прийняти мушу…
Як істина, короткі, без образ,
Як сутність – не писати їх не можу,
Як вічність – ними не керує час,
І як життя моє…, моє і Боже!
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
