Уже закінчились слізливі дні.
Усе завмерло в сонячному світлі.
І вмить втопила його в собі ніч.
А завтра світанок.
Годуєш люд всім тим, що тане.
Ніч доїдає скибочку у небі,
І падає твоя зоря.
Роса, що ранками вмивала,
Дощі, що поруч вік були –
Ти знаєш, топишся у всьому,
Що небеса тобі дали.
Жовтіє ранок,
Губить спомин,
Вона не та, що була вчора.
Хотіла ластівку спіймати,
Та кинулась в глибоке море.
Здійнялась чайкою,
Та знову крила обмочила.
Шукала радості у хмар,
Питала в них де сонце… миле.
