Місто загадка-вигадка-згадка,
Де ночують тумани і протяги,
Де бруківок похилена кладка
І здалека вистукують потяги.
Хто накреслив ці промені вулиць
І наповнив їх вітром і римами,
Щоб зустрілись, а не розминулись
Всі закохані і нестримані?
Там, де ранки рожеві й безвітряні,
На шпилі та антени спираються,
І туркочуть услід голуби мені:
"Не озирайся, не озирайся..."
