Я намалюю собі світ, такий реальний кольоровий,
Із барв веселих весняних та днів щасливих і чудових.
Буденним, тихим, сірим дням додам я усмішок ранкових,
І мрій дитячих, золотих, де буде все веселим знову…
Я намалюю тепли дім, зі скла та подихів ранкових,
З садком маленьким дорогим, де все цвістиме загадково…
І ліс накоїло наче мур, закриє мрію цю від світу,
Та річку тиху лісову, де буду тихо я сидіти…
Я намалюю тихим час, і нас з тобою біля ганку,
І напишу про нас листа, онукам щоб читали зранку…
Веселим тихим буду я, а ти із квітами в волоссі,
І тільки вдвох любов моя, ми намалюєм тиху осінь…
Немає поки сліду мрій, весни немає, десь гуляє,
Мені лишилась тільки тінь, і та тепер кудись зникає…
Нема нічого тільки ми, але мені не треба більше,
Чого немає навесні, то те я намалюю літом…
