Прокидаючись у чужих ліжках,
На лавках і в смердючих ліфтах
Він ясно розумів, що ця війна ніколи не скінчиться,
Знов в атаку треба йти,
Допоки наливають по вінця пластиковий стакан.
Пора б було би зупинитися,
Оженитися , бо давно вже не пацан,
Однак на що тоді ловити китів і дельфінів,
Які косяками плавають у темних венах?
Але кожного дня, що б там не було
Неодмінно
Брав олівці й папір
І йшов малювати старі дерева в парку.
