Знову вечір у нас почався...
Знову сутінки. До нестями.
І літають фрагменти щастя
білокрилими горобцями.
Відпускаєш мою ти руку.
Стогне рана відкрита. В пустку.
А в повітрі лиха пилюка
слів убивчих надалі гусне.
Уже ніч при порозі майже.
Вже лещата її готові,
щоби зранити й ноги наші.
Хоче впитися врешті кров'ю.
Знову вечір у нас почався...
Чи чекає нас день за ніччю?
Ми ж минущі такі в цім часі,
у ріці, що впадає в вічність.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design