в дитинстві він мріяв бути капітаном
але з часом це якось забулося
в його місті постійно щось будували
робочим платили досить пристойно
і він швидко звик до лопати
часом було важко, але на життя вистачало
йому подобалося жити ось так
зазвичай від снідав гречаною кашею
і йшов на свою роботу
він знав, що сьогодні буде на обід в столові
знав, що робитиме ввечері
навіть приблизно уявляв собі
колір своїх снів
«хіба це не чудесно?» - говорив він сам до себе
кришачи киркою бетон
«хіба не саме таким повинно бути моє життя?» -
питав він у металоконструкцій
йому подобалася та особливого роду тиша
яка панувала в його голові в той час як усе тіло було в роботі
деколи він мріяв про мандри
але за все життя так і не спромігся покинути навіть кордони власного міста
міста, яке його породило, виходило
і так просто
назавжди
поглинуло
