хтось шурхоче фольгою, згортаючи ніч в наплічник,
сперечається з Богом холодний, надутий місяць,
ми з тобою спустились у воду, цю пінно-прісну,
я у ванні, а ти на іншому боці міста
пропускаєш вже вкотре крізь вуха стареньких бітлів,
розтинаєш повітря стукотом худих пальців,
і намацавши ритм у дворі, розпашіле літо
у вікні мерехтить і тихенько на тебе лається
вода плаче у крані, хрумкають білі бульбашки
перевтома чигає вулицею навпроти,
черевички мені її вірш от такий намуляли,
я хотіла тривалості - вийшли миттєві фото
