хтось прибере шматочки місяця з води
якийсь двірник із серії ранкових
можна ж пірнути так, щоб дійти туди,
де в порожнечу міста пірнають сови
ти - випірнутий кораблик-шатобріан,
що цитує Ремарка і входить у шості двері,
я закутуюся у світло нічного бра,
щоб навчити тебе молитви богів зі скверу
наша зустріч пасує світу, бо ми – стихії
ти вода, а я небо, навіки собою злиті,
я тобою невимушено і безхмарно мрію,
я тобою вже звикла бути і звикла жити
і тоді, коли хочеться тихо пірнути в тебе,
коли ти починаєш на місяць вовками вити,
я спрямовую весь свій холод нічного неба
