Він, плачучи від болю,
босоніж ітиме уламками твого серця.
Заплачеш і ти, бо відчуєш його біль
сильніше, ніж власний -
не вистачатиме повітря,
станеш живою рибиною на острозі.
Без нього так не буде.
Дрібні клопоти засиплють в сандалі днів пісок –
спочатку стерпно,
та далі мулятиме щокроку дошкульніше.
Ти відганятимеш безсонні думки
про те, чого нема.
Все якось не так,
але прокричиш усьому світові:
- Я - успішна, самодостатня, розумна!
Світові буде байдуже, що ти приховуєш
за бинтами слів ніким не посолену рану.
З ним чи без – ти страждатимеш.
Тільки по-різному помреш.
З ним – від болю. Без нього – від туги.
