Тече життя, буденні сторінки
поволі час папірусом згортає
на згадку про улюблені міста,
де воля так солодка і п`янка...
В полях, схиливши голівки
скорботно сонячник чекає
бажану требу, а вона проста,
як штучне дзеркало ставка,
що відбиває хмари, залюбки
сухе повітря жадібно хапає
гаряче сонце - риба золота.
І зрідка олівця бере рука,
і літо розхолоджує думки.
