("Я бачу сни,
Я бачу сни.
Ти до мене не ходи,не дзвони,
Коли я бачу сни.
Коли я бачу сни..."
"ТНМК")
-Петре,їдь,тікай скоріше,
В поїзді принишкни.
Огорнися,брате.стягом,він святий та грішний,
Він такий криваво-чорний,
Заховай,- як зможеш,-
Ми загинем,
А ти,друже,волі допоможеш.
Ти розкажеш нашим дітям,
Як ми воювали.
Не плач,брате,-витри сльози,-
На що йшли - ми знали.
Вже гримлять, і то не грози.
Жаль - нема гранати :
Все скінчилось.
А ,ти ж знаєш,
В лісі ніде взяти.
Всі покинули,здалися,
Зашкварчала зрада :
ГеБа,сука,певне,дуже
Буде тому рада.
Все,не граймося словами,
Ми ж бо не поети.
Пробирайся.За дубами
Чути кулемети.
-
На ходу стрибнув у потяг,
Кожухом накрився.
(По вагону гуляв протяг).
У вікно дивився.
Так дивився,аж вдивлявся,
Марив Україною.
Міцно вкрився,затулився:
Ніби під могилою.
-
Під могилою в землянці
Побратими бранці
Не плакали,не кричали -
Ворога стрічали.
Як скінчилося стрічання,
Кассапня сміється,
А в обіймах побратима,
Тіло брата б'ється.
Страшно б'ється,
Незупинно,
В конвульсіях смерті.
Дарма,що в селі кричали
Когутики треті:
Не скінчався жах.
Тремтіло,вигиналось тіло.
Посипався землянки дах:
Всенький світ накрило.
-
(Я прокинулась в тремтінні,
Я тремчу ще й досі,
Конвульсії побратима
Вгамувать не в змозі.
Його шал биття зі смертю -
Розірвався криками!!!...
Сходило байдуже сонце
Над полями тихими.)
