Як я зроблюся старий
І мої очі будуть схожі на вицвілий ультрамарин
Мені життєво необхідно буде з кимось поговорити,
Розповісти, розсмішити, поділитися досвідом, застерегти,
Аби вони, ті легковажні молоді, не припускалися моїх помилок.
Але мене принципово ніхто не слухатиме.
А тому
Я йтиму містом з обличчям схожим на картоплину
Розмовлятиму з птахами і годуватиму їх булкою.
Мій помаранчевий піджак та голубі штани
Будуть виглядати занадто дивними в натовпі сірих строїв офісних працівників –
Хтось сміятиметься і крутитиме біля скроні пальцем.
Та я
Солодко всміхатимуся як Будда чи Джа,
Безтурботно човгатиму заспаними вулицями
Та зухвало розглядатиму чужих жінок,
Адже мені уже все буде можна.
Навколо для мене лунатиме джаз і блюз.
Літатимуть фіолетові пузирі й янголи
Співатимуть хором хрипкими голосами.
Я відчиню врешті всі шлюзи і холодна реальність
Немов море затопить мене.
Життя в старості виглядатиме як дитячий малюнок,
Воно буде надто кольоровим,
Я затулятиму часом очі долонею.
