...................................................................Я — цинкова форма. А зміст в мені — вишні,
...................................................................Терново-огненні запилені кулі,
...................................................................Що зорі багряні пили на узвишші
...................................................................І зірвані, п’яні лежать, як поснулі.
...................................................................Я — цинкова форма. А зміст в мені — груші,
...
...................................................................З республіки соків заблукані душі,
...
...................................................................Я — цинкова форма. А зміст не від мене.
...................................................................Підвладне я часу, підвладне потребам.
...................................................................Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
...................................................................Тоді я по вінця насипане небом.
Здавалось б – відро, хоч і цинкове, геби,
Та це – лиш здається, я - форма небес,
Коли з мене викинуть все, що не треба
І з неба насиплять по вінця словес.
Буває, насиплять то вишні, то груші,
То яблука, зібрані в пору з гілля…
А чи поскидають заблукані душі,
Не знати-бо звідки, та не звідсіля.
Я й вічним було б з нержавійки, не з цинку -
Бо це і часа́м непідвладний процес.
Збирались в мені б із хмаринок дощинки –
І в них відбивався б кришталь із небес.
Та, стрімко прокресливши небо у тиші,
В мені опинилася куля на дні -
Багряна зоря напилась на узвишші
І, п’яна, скотились на Землю у сні.
15.08.2013
* Навіяно віршем Івана Драча "БАЛЯДА ПРО ВІДРО" (http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17046)
