По цих дорогах вештають кури й корови,
Діди із бабами вирішують свої справи.
Дорогами цими, буває, урочисто ходять –
Частіше на похорони, а коли – на 9 травня.
Чути стурбовані голоси:
Землю тут вигідно не продаси –
Хіба як п’ятсот баксів за десять соток…
Будуть тобі ліси й молода трава,
Яри і ставки, яблуні і гречані соти, –
В ґлеї, як в гіпсі, вкарбовуються сліди,
Снується канва з кілометрів
намотаних
сотень.
Ці дороги щербаті чіпляються до коліс,
Кидаються під ноги, петляють склизько.
Баба казала, як коли ще вона була мала,
Тут каталася панія й розкидала дітям
конхвети
з брички.
Плавиться солод на сонці. Осідають горби.
Співають жаби від ставків до Дніпрових плавнів.
Рідний краю Тарасовий, як тебе не любить, –
Тут кружляють метелики над могилками
такі
гарні.
