Така тут церква затишна і тепла,
неначе камінь серед Черемошу,
що увібрав тепло серпневе, щире,
і височіє посеред води,
як острівець правдивої любові
серед житейських неспокійних вирів.
... тут прозріває серце
і тут стає живим!
І починаєш Господа любити
нарешті -
в цьому світі
і в собі...
