Вечірня темінь ніжно цілує в скроні дітей
Ті біжать додому
Голосно викрикуючи різну нісенітницю
Гойдалки ніби добрі робітники заводу
Не припиняють своєї роботи свого руху
Маятники дитячого щастя
І слухачі підліткових розмов
На них розмістилася дивна парочка
Її вилиці гострі ніби списи
Очі кулі що потрапляють в тіло не вилітаючи
Він простий юнак
Собаки вже починають шукати де заночувати
Безхатьки перегавкуються поміж собою
Самотній дід засинає на балконі
А кіт перемикає канали телевізора
Вона вперед дивиться
Він її погляд уважно слухає
Б’ються порожні зорі
Світяться прекрасні пляшки
Парочка вже на сиділася на гойдалках
В неї настрій покращився
Він теж задоволений
Голосно говорить жестикулюючи руками
Боїться брати її за руку
Думає якщо вже торкатися
То так аби вона
Потім не відрізняла його крові
Від своєї
