Чоловік плакав,
Сидячи на потертій церковній лаві,
Схиливши голову,
Зрідка, безпорадно поглядуючи на розп`яття.
Увесь всесвіт з повагою і розумінням мовчав,
Поки цей чоловік зі срібним волоссям,
Розгублено сьорбав носом.
Усі чудово розуміли – так буває.
Так завжди буває,
Коли Господь торкається чийогось плеча.
