Серед блідого застудженого дня,
Коли простір так буденно розривали гармати,
Я отримав від тебе довгожданого листа
З міста, яке неможливо знайти на військовій мапі.
Ніяковіючи довго у руках тримав,
Відчуваючи тепло твоїх пальців,
Ніжний запах паперу вдихав,
Остання забава для забутих страждальців.
Писала добре все,
Керосину вам вистачає,
І тендітне наше янголя
З кожним днем, з кожним днем
Підростає.
Заховавши глибше вас у шинель,
Щоби серцем своїм зігрівати,
Хриплячи як поранений вовк,
Я пішов кулі лобом своїм зупиняти.
